ЗМИКА́ННЯ, я, с. Дія за знач. змика́ти і змика́тися. На всьому обсягові діапазону голос звучить не зовсім однаково — змінюється напруженість, характер змикання та натягання голосових зв’язок, .. а від цього і тембр (Худ. чит.., 1955, 61); Змикання крон дерев почалося з кінця літа другого року (Колг. Укр., 11, 1960, 40); Єднання, змикання фольклорного і літературного елементів найяскравіше проявляється в жанрі пісні (Нар. тв. та етн., 1, 1961, 6); Широким обсягом семантики іменників і багатством їх синтаксичних функцій у реченні зумовлено те, що вони мають найбільше точок змикання з іншими частинами мови (Курс сучасної укр. літ. мови, І, 1951, 340).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 617.