Що oзначає слово - "змикатися"



Тлумачний он-лайн словник української мови «UA-BOOKS.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.


ЗМИКА́ТИСЯ, а́ється, недок., ЗІМКНУ́ТИСЯ, не́ться, док.

1. Наближаючися впритул одне до одного, з’єднуватися (перев. краями, кінцями). Як змінився Марко за ці роки!.. Брови зімкнулись над переніссям, щоки запали (Цюпа, Назустріч.., 1958, 379); Змикаються крони ялинок; // Ставати щільно, близько один до одного. Стоячи мовчазним суворим кругом навколо могили Брянського, вони [бійці] все тугіше змикалися, інстинктивно тулилися плечем до плеча, ліктем до ліктя, щоб відчути на собі живий людський дотик, тепло товариства (Гончар, III, 1959, 125); Вони ще тісніше зімкнулися до воза і гучним єдиним голосом вигукували ім’я свого ватажка-командира (Ле, Наливайко, 1957, 344); // з ким — чим. Стикатися, зближуватися на основі чого-небудь спільного. Найширше у Шевченка представлені різнотипні емоціональні сполучення, ..які змикаються здебільшого з модальними частками або вигуками (Курс іст. укр. літ. мови, І, 1958, 229); // перен. Утворювати єдність; об’єднуватися, згуртовуватися. Він [В. І. Ленін] не раз вказував, що робітничий клас може побудувати соціалістичне суспільство, тільки зімкнувшись з селянською масою (Біогр. Леніна, 1955, 270); Велична армія у двісті тисяч смілих Зімкнулась ще міцніш, щоб наступати знов (Бажан, Роки, 1957, 213).

Змика́ється (зімкне́ться) ко́ло (кільце́): а) хтось або щось охоплюється навколо чим-небудь. Тепер навколо Візантії зімкнулося кільце турецьких володінь (Іст. середніх віків, 1955, 121); б) (військ.) завершується, закінчується оточення кого-, чого-небудь. Поле дедалі частіш обзивається стріляниною, тісніше змикається живе коло (Стельмах, Вел рідня, 1951, 558);

Змика́ються (зімкну́ться) ла́ви (ряди́): а) (військ., спорт.) максимально зменшується дистанція між людьми в лавах і між лавами; б) досягається одностайність у рішеннях, діях, згуртовуються, об’єднуються люди для здійснення мети. І нехай ще неясні обрії, нехай неприбиті шляхи,— зімкнуться живі лави (Еллан, II, 1958, 61); Зімкни́сь (зімкні́ться) в ла́ви (ряди́): а) (війск., спорт.) команда, що означає вимогу ущільнити лави і зменшити інтервали між ними; б) заклик до згуртування, єдності. Сміло, товариші, в ногу. Тісніше зімкніться в ряди! (Укр.. думи.., 1955, 331).

2. Закриватися, стулятися (про губи, повіки і т. ін.), заплющуватися (про очі). Йому мов і легко, і спати хочеться і не хочеться; не позіхається, ні очі не змикаються (Мирний, І, 1954, 282); Спогад викликає посмішку на її старечих губах Вони розтуляються, відкривають беззубий рот і знов змикаються у сувору лінію (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 260); В Конопельського тільки зіниці очей ледь помітно звузились та щелепи зімкнулись тісніше. А так нічим не виявив свого хвилювання (Збан., Курил. о-ви, 1963, 167).

Уста́ зімкну́лися (зімкну́ться) наві́ки чиї, в кого — хтось помер (помре), загинув (загине). Одного разу кволим голосом покликала [мати] дочку до себе, хотіла щось сказати, та так і не сказала. Вуста її зімкнулися навіки (Ткач. Плем’я.., 1961, 10).

ЗМИКИ́ТИТИ, и́чу, и́тиш, док., розм.

1. Зрозуміти, додуматися [Середа:] Я зразу змикитив, що в неї до Яроша нездоровий інтерес (Мик., І, 1957, 456); Мелешко, змикитивши, в чому суть, глянув на свого буха спідлоба (Гончар, М. Братусь, 1951, 16).

2. рідко. Вдавшись до хитрощів, обману, не виконати обіцянки. Генерал, спасибі йому, людяний такий, ні кришечки не сердитий, узяв «прошеніе», віддає сховати… Уже ж він, певно, вірний царський слуга, уже б він не повинен змикитити… (Коцюб., І, 1955, 125).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 618.