ЗМО́РЩУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗМО́РЩИТИ, щу, щиш, док., перех. Збирати шкіру в зморшки, зморшками (див. змо́ршка1). Докія зморщила брови (Коб., II, 1956, 15); Охрім витер широкою долонею засмагле чоло, ніби щось пригадуючи, зморщив перенісся (Кучер, Чорноморці, 1956, 44); // безос. [Іван:] Ге, коли б ви, братці, знали, яке мене лихо спіткало!.. Аж до плачу мені доходить! [Омелько:] І певно, що лихо велике, бо й тварь [твар] тобі зморщило, неначе постіл (Кроп., І, 1958, 85).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 633.