ЗМО́ТУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ЗМОТА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, док.
1. тільки 3 ос. Скручуватися, звиватися в моток, клубок. Треба було обійти її [змію], поки пружне тіло не змоталось у клубок (Ю. Бедзик, Вогонь.., 1960, 152); * Образно. Впливів на письменника буває дуже багато і не тільки видатніших, а навіть слабіших, і змотуються вони в такий клубок, що розмотать його — річ дуже тяжка (Вас., IV, 1960, 48).
2. фам. Йти звідкись, швидко покидати яке-небудь місце; тікати. — Знаєш що? Забирай свої мандати і змотуйся. Щоб духу твого при колоні не було! (Гончар, II, 1959, 117).
3. тільки док., фам. Швидко сходити, з’їздити і т. ін. куди-небудь і повернутися назад. — Даю тобі п’ять днів відпустки. Вистачить? — Та я вмить змотаюсь. Вистачить, товаришу гвардії полковник (Цюпа, Назустріч.., 1958, 280); Треба було і хату помазати, і квіток насадити перед вікнами, ..і хоч раз на тиждень на базар змотатися (Минко, Моя Минківка, 1962, 55).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 634.