ЗМІЗЕРНІ́ТИ, і́ю, і́єш, розм. Док. до мізерні́ти. Роман, забившись у куток, з тривогою і надією поглядав на вчителя і думав одне: «Здрібніла, змізерніла правда на землі» (Стельмах, Хліб.., 1959, 361).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 620.