ЗМІЙО́ВИЙ, ЗМІЄ́ВИЙ. а, е, розм. Те саме, що змії́ний. Наїздить на пречудовий Десь замчище він змійовий (Манж., Вибр., 1950, 181); Розметаєм кодло змієве Ми до пня, до голови… Славен будь довічно, Києве! (Рильський, II, 1960, 246).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 621.