ЗМІ́ШАНИЙ і, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до зміша́ти1. По покоях пішли наркотичні пахощі свіжої рожі, змішані з духом рому (Н.-Лев., III, 1956, 112); Яке страшне вражіння зробив на мене цей город [Мессіна]! ..Все наче спресоване, все змішане дивно (Коцюб., III, 1956, 354); В серці нишком закипала злість, змішана з образою (Л. Укр., III, 1952, 688); Більшість бригадників були в своєму робочому одязі в нафтових плямах, вимащені глеєм, їхні обличчя відбивалися в чорно-рудій калюжі нафти, змішаної з водою (Донч., II, 1956, 167); // змі́шано, безос. присудк. сл. Вулиця йому уявлялася пеклом, у якому все змішано: коні, люди, машини, трамваї — все це біжить невідомо куди й чого (Тют., Вир, 1964, 51).
2. у знач. прикм. Який складається з чого-небудь різного, різнорідного. Вони вже не мовчали, з грудей їх, разом з гарячим віддихом, вилітала хвиля змішаних згуків і йшла на втікачів (Коцюб., І, 1955, 401); Катрі аж серце тіпнулось і наче завмерло в незвичайному змішаному почутті — і захвату й невиразної тривоги (Головко, II, 1957, 367); При масовому доборі висівається змішане насіння кількох відібраних рослин (Наука.., 4, 1963, 22); Одним із значних резервів збільшення виробництва кормів є широке запровадження ущільнених і змішаних посівів кукурудзи з баштанними, бобовими та іншими культурами (Колг. Укр., 4, 1958, 28).
3. у знач. прикм. Позбавлений звичайного порядку, безладно розташований; перемішаний, переплутаний. Бурунда пішов робити порядок у своїм змішанім війську (Фр., VI, 1951, 125).
ЗМІ́ШАНИЙ2, а, е, рідко. Який відчув збентеження, ніяковість; збентежений, засоромлений. Владко стояв змішаний і здивований, не знаючи, що говорити (Фр., VI, 1951, 283); Вона таки прийшла, була! І, ох боже, яка змішана, немов те дитя! (Коб., І, 1956, 420).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 627.