ЗМІША́ТИСЯ1 див. змі́шуватися.
ЗМІША́ТИСЯ2, а́юся, а́єшся, док., рідко. Відчути збентеження, ніяковість; збентежитися, засоромитися. Та парубок страшенно тут змішався, Весь спаленів і довго не рішався Сказати слово (Фр., XIII, 1954, 287); З того, як змішалась Софія Петрівна, пояснюючи щось нісенітне, як затиснула Ліда уста, він догадався, що од нього щось криють (Коцюб., II, 1955, 395); Знала [дівчина], що треба гостям уклонитися, запросити до хати, а щось незрозуміле й незнане сплутало мову. Вона почервоніла й від того змішалася зовсім (Панч, Гомон. Україна, 1954, 29).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 627.