ЗМІ́ШУВАЧ, а, ч. Прилад, механізм для приготування суміші, розчину, для змішування чого-небудь з чимось. Змішувачі — це, грубо кажучи, велетенські м’ясорубки, у місткому тілі яких водою перемішуються пісок, гравій, цемент. Розчин готовий (Рад. Укр., 20.IV 1962, 3).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 628.