ЗМІЩА́ТИ, а́ю, а́єш і ЗМІ́ЩУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗМІСТИ́ТИ, зміщу́, змі́стиш, док., перех.
1. Змінювати чиє-небудь місцезнаходження, переводити, зсувати з попереднього місця.
2. діал. Містити в собі, вміщати. [Д. Жуан:] Я кожен раз давав їм теє все, що лиш вони могли змістити: мрію, коротку хвилю щастя і порив, а більшого з них жадна не зміщала, та іншій і того було надміру (Л. Укр., III, 1952, 370); Хата простора, ясна, багато сонця може в себе змістити (Стеф., III, 1954, 157).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 628.