ЗМІЇ́ТИСЯ, ї́ться, недок.
1. Тягнутися, стелитися хвилястою, звивистою смугою, лінією; звиватися. Димок з папіроски зміїться в повітрі (Коцюб., II, 1955, 412); Крута і звивиста дорога весь час зміїлася вздовж Ляториці (Жур., Вечір.., 1958, 265).
2. перен. Прохоплюватися, непомітно з’являтися і зникати (перев. про посмішку і т. ін.). По її нафарбованих губах зміїлася ледь вловима посмішка (Загреб., Європа 45, 1959, 125); В його голосі зміїлася іронія (Речм., Твій побратим, 1962, 22).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 620.