ЗНАЙО́МИТИ, млю, миш; мн. знайо́млять; недок., перех.
1. з ким. Представляти, рекомендувати когось кому-небудь, налагоджувати між ними знайомство. Тут один [брат], там другий із них старався.. знайомити між собою людей, що перший раз прибули (Фр., VI, 1951, 205); Я сиджу й палю. Заходиш ти. Нас знайомлять, Я думаю — славний хлопець (Ю. Янов., II, 1958, 74).
2. з чим. Розповідаючи, показуючи і т. ін., робити щось відомим кому-небудь, давати знання, відомості про щось. Приїздив Шаляпін.. Весь час він то розказував (дуже гарно, художньо говорить), то знайомив нас з новою оперою «Хованщина» (Коцюб., III, 1956, 425); Треба знайомити молодь з досягненнями передової сільськогосподарської науки, популяризувати досвід роботи передовиків сільського господарства (Рад. Укр., 7.IX 1950, 2).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 638.