ЗНАРЯДЖА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ЗНАРЯДИ́ТИСЯ, джу́ся, ди́шся, док., діал. Споряджатися. Катерина обтерла в ту ж мить руки, взяла свого сина і, слова не мовивши, подалася знаряджатися в дорогу (Л. Янов., І, 1959, 133).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 642.