ЗНАХАБНІ́ТИ, і́ю, і́єш. Док. до нахабні́ти. Пани фабриканти і шахтовласники заворушились, знахабніли, знижують платню, навмисне підбурюють ріпників до бунту (Кол., Терен.., 1959, 58); Дезертири знахабніли, не ховаються, озброєні, розлазяться по селах (Кач., II, 1958, 220).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 645.