ЗНА́ЧИТЬ, вставн. сл., розм. Уживається для підсумовування, узагальнення висловленої думки; отже, таким чином. Сплю добре, рано лягаю, у 8 встаю, сплю, значить, не менше 9 годин на добу (Коцюб., III, 1956, 328); Павло сяк-так, для годиться, помантачив косу, поплював у руки, широко розставив ноги і, відвівши далеко назад косу, щоб, значить, був більший розгін, махнув нею по траві і впав на землю (Тют., Вир, 1964, 249).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 649.