ЗНАЧКО́ВИЙ, а, е. Прикм. до значо́к 1, 2. Значковий метод [у історико-етнографічних атласах] застосовується найчастіше для передачі географічного розміщення й характеристики явищ, локалізованих у певних місцях (Нар. тв. та етн., 3, 1967, 34).
ЗНАЧКОВИ́Й, во́го, ч., рідко. Той, хто несе який-небудь церковний знак. За панотцем рушила півча, а за нею значкові понесли хоругви й стяги, за якими вже посунули всі козаки (Стар., Облога.., 1961, 8); // військ., заст. Звання, що надавалось у реєстровому козацькому війську з другої половини XVII століття. Родом з Глухова, юриста, Він має чин канцеляриста.. Щоб значкового дослужиться І на війні чим поживиться, Вступив в Енеїв легіон (Котл., І, 1952, 251).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 649.