ЗНЕВА́ЖЛИВО. Присл. до знева́жливий. Йон, гладкий, червоний молдуван, ..лиш коротко засміявся та махнув зневажливо рукою (Коцюб., І, 1955, 274); Він колись дивився на нього так зневажливо, а цей скромний лікар доклав усіх зусиль, щоб врятувати його (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 193); Тепер Митько, уже навіть не ховаючи презирства до «перебіжчика», кинув зневажливо: — Ну, котись! (Головко, Літа.., 1956, 21).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 652.