ЗНЕВА́ЖНИЙ, а, е, рідко. Те саме, що знева́жливий. Параска найшла дошкульне місце, помстилася синові за зневажне ставлення до хатніх (Горд., II, 1959, 217); Це тут його [О. Пушкіна] кипуча мова Напівмілорда Воронцова Затаврувала на віки Зневажним помахом руки (Рильський, Наша сила, 1952, 91).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 652.