ЗНЕОСО́БЛЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., ЗНЕОСО́БИТИСЯ, блюся, бишся; мн. знеосо́бляться; док.
1. Втрачати індивідуальні риси, ставати схожим на інших. Поза увагою відвідувачів виставок залишаються і ті твори, в яких митець не просто розчиняється в сюжетній канві, а знеособлюється через пасивність ставлення до відображуваного (Мист., 3, 1965, 13); // Втрачати самостійність, можливість виявляти свої здібності, покликання і т. ін.
2. тільки 3 ос. Ставати таким, за якого ніхто особисто не відповідає.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 657.