ЗНЕСИ́ЛЛЯ, я, с. Стан повного безсилля від утоми, виснаження і т. ін. Вже й Пилип-з-Конопель настрілявся та нарубався до знесилля, а кінця бойовищу не було й не було (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 388); Затужавіла земля — лопатка не йде, із сили вибивається мати. Від знесилля заплакала (Горд., II, 1959, 8).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 658.