ЗНЕСИ́ЛЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., ЗНЕСИ́ЛИТИСЯ, люся, лишся, док. Втрачати силу, ставати безсилим; виснажуватися. А працює було [матуся]! І мішки підіймає, й се, й те. І ні дня їй, ні ночі. Так все знесилювалась (Тесл., Вибр., 1950, 69); Рука під щитом мліла та боліла, а відбитий меч опадав аж до бока. Князь знесилювався (Оп., Іду.., 1958, 705); Вкрай знесилився хлопець, а все ж вибрався на той берег (Юхвід, Оля, 1959, 44); // Дуже ослаблятися, ставати менш здатним до опору, боротьби і т. ін. На заході сонця Саібове військо ослабло, знесилилось, подалось (Н.-Лев., IV, 1956, 33); // тільки 3 ос. Зменшуватися, ставати слабшим за ступенем вияву. Спека врешті знесилилась. Сонце ще не зовсім сховалось за обрій, немов зачепилось за гору, а ніч уже облягалась по вогких та холодних долинах (Коцюб., І, 1955, 252); Над висотою ракети хотіли сягнути неба і, знесилившись, гнулися і вмирали, розсипаючись холодним сяйвом (Гончар, III, 1959, 51).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 659.