ЗНЕСИ́ЛІТИ, ію, ієш, док. Те саме, що знеси́литися. Тепер баба поблідла, як крейда, й одразу знесиліла, тільки й могла ледве чутно промовляти: — Ой лишечко! рятуйте!.. (Григ., Вибр., 1959, 313); Нехай руки здіймаються й опускаються механічно, як весла, бо й справді: чому знесиліли після двох миль? (Ткач, Жди.., 1959, 23); Вони [банкіри] хотіли, щоб Радянський Союз знекровився, знесилів у боротьбі проти Гітлера один на один (Цюпа, Назустріч.., 1958, 257).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 658.