ЗНЕТЕРПЕЛИ́ВИТИСЯ, влюся, вишся; мн. знетерпели́вляться; док., діал. Втратити терпіння. Суддя знетерпеливився. З лоскотом відсунувся з кріслом від стола й ударив кулаком книжку (Март., Тв., 1954, 121); — Які ж бо ви! — знетерпеливився отець Савчук. — Коли хочете заборонити вінчання свого сина з Танасійовою Марійкою і знаєте про якусь перепону, то мусите про неї сказати (Круш., Буденний хліб.., 1960, 223).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 659.