ЗНИ́ЗУ, рідше ІЗНИ́ЗУ, присл.
1. З місця, яке розташоване внизу, нижче від кого-, чого-небудь. А там знизу, з лук Пслових, білим курищем здіймається туман, піднімається вгору, чіпляючись за дерева, за траву (Мирний, IV, 1955, 168); Незважаючи на лютий холод, Шовкуна все більше хилило на сон. Тепло, що йшло знизу від коня, приємно гріло й заколисувало (Гончар, III, 1959, 77); Ізнизу з левад дим сивий стелився (Головко, І, 1957, 247); // У напрямку від низу вгору. На обличчі Пігловського знизу вверх забігали лихі темні тіні (Стельмах, І, 1962, 89); Госька моргнув Тосьці. Той знизу вгору вдарив Марка по руках (Тют., Вир, 1964, 361); Відійшли від села так верстов зо дві — коли щось ізнизу підвіває. Далі то більше.. Де не взявся вітер, б’є снігом під ноги (Хотк., І, 1966, 165).
2. З нижньої течії ріки; з пониззя. Отак і порішили — не їхати, а додому [повертатися]. А тут світом і пароплав знизу прийшов (Головко, II, 1957, 219).
3. перен. З непривілейованих верств; з низів. Я прийшов із мас, із поля, знизу, де од злиднів очі, як огонь (Сос., І, 1957, 339); // 3 боку широких верств населення. Винятково важливим принципом організації контролю Ленін вважав широке застосування критики, особливо критики знизу (Рад. Укр., 23.II 1963, 2); Мир не можна укласти тільки згори. Миру треба добиватися знизу (Ленін, 26, 1951, 279).
4. З нижнього боку, зісподу. Над ставком носилися густі пари, мов хто підогрів знизу воду і вона несамовито парувала (Мирний, III, 1954, 305); Замфір присідає під кущем, обережно, з любістю розгортає листя — то делікатне, ясно-зелене, покрите знизу білим, пушком, то темне, блискуче (Коцюб., І, 1955, 190); За греблею дорога круто спускається вниз, і її часто, навіть взимку, підмивають знизу води болота (Стельмах, І, 1962, 76); // З під того, що надіте або покладене поверх чогось. Знову від нього [замполіта] війнуло на Черниша чимось невловимо цивільним.. Ватяна коротка фуфайка, з-під якої знизу виглядає гімнастьорка… (Гончар, III, 1959, 97).
5. У нижній частині, внизу чого-небудь; протилежне зверху. Знизу схили були вкриті густим лісом (Чорн., Визвол. земля, 1959, 163); Коропов обіцяв підсобити Дзюбі, кидався з бригади в бригаду, і кругом, як у тій примовці — що зверху собі ввірву, то знизу наточу (Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 135); Той же бере свій покручений ріг, ізнизу вузенький, Далі все ширший і ширший (Зеров, Вибр., 1966, 309).
◊ Зни́зу догори́ (дове́рху): а) від самого низу до верху; суцільно, повністю. Права стіна (книгарні] була заставлена полицями з книжками, а ліва — знизу догори гончарними виробами (Головко, II, 1957, 451); б) від найнижчих до найвищих інстанцій. Керівним принципом організаційної будови партії є демократичний централізм, який означає.. виборність усіх керівних органів партії знизу доверху (Статут КПРС, 1961, 11).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 662.