ЗНИ́ШКА, присл., розм. Те саме, що ни́шком. Коло уст у мене знишка Знов забігала усмішка (Граб., І, 1959, 464); Тим часом дівчата знишка щось пошепотіли (Вас., І, 1959, 235); [Єлена:] Не личить переляк дочці Зевесовій, І страх рукою знишка не торкне її (Гете, Фауст, перекл. Лукаша, 1955, 343).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 663.