ЗНИЩІ́ТИ і рідше ІЗНИЩІ́ТИ, і́ю, і́єш, док., діал. Зубожіти. Як Василь збіднів, так і Онисько знищів (Мирний, І, 1949, 218); Ізнищіла, ізмарніла [удова], Кинула господу, Пішла в найми… (Шевч., І, 1951, 232).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 664.