ЗНО́В-ТАКИ, присл.
1. Те саме, що знов 1. Остатні дні я завзято читаю Ренана і все одкриваю Америки для себе, я б Вам про них написала, та нехай краще потім поговоримо, а тепер я краще ляжу та візьму знов-таки Ренана (Л. Укр., V, 1956, 149); Мовчки ми взялися до чаркування, а потім знов-таки, як не кружляли, повернулись до переселення (Стельмах, І, 1962, 16).
2. Також, теж; до того ж, крім того. З причин, знов-таки, не залежних од мене, мусив виїхати звідти до Житомира, де кілька місяців вів видання газети «Волинь» і працював у редакції (Коцюб., III, 1956, 233).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 670.