ЗНУЩА́ЛЬНО. Присл. до знуща́льний. Таїса знущально підколювала, називала його чоботом (Хижняк, Невгамовна, 1961, 85); «Знайдуть [Джмелика]», — охоплює відчай Тимка, а Сергій знущально усміхається: — Ну, в якому він кутку? (Тют., Вир, 1964, 272).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 673.