ЗО́ВНІШНІЙ, я, є.
1. Обернений назовні; протилежне внутрішній (у 1 знач.). За вікном шумів дощ. Окремі великі краплини, зриваючись з даху, били по зовнішньому, критому залізом підвіконню (Сенч., На Бат. горі, 1960, 29); Тральщики виходять на зовнішній рейд ловити й знищувати ворожі міни, що й досі лишилися після війни (Кучер, Голод, 1961, 19); // Розміщений, розташований, перебуває і т. ін. зовні, на поверхні чого-небудь. Шкіра являє собою зовнішній покрив, який охоплює все тіло (Як запоб. заразн. хвор.., 1957, 6).
Зо́внішній кут, мат.— кут, утворений однією із сторін трикутника (многокутника) і продовженням суміжної сторони.
2. Пов’язаний з виглядом, формою кого-, чого-небудь. Тільки короткозорі можуть припускати, що всі чари жінки — у зовнішній красі чи модному платті (Вільде, Сестри.., 1958, 393); Тепер ось їх мають вивести на парад. Щоправда, після безперервних боїв полк їхній за своїм зовнішнім виглядом менше всього підходив для того, щоб марширувати по плацу (Гончар, II, 1959, 352); Нині довідатись маєш про інші властивості тілець, Про розмаїтість їх зовнішніх форм (Зеров, Вибр., 1966, 168).
3. Який впадає в очі з першого погляду; видимий. Дуже прохав би звістити мене, в якому стані його [І. Франка] здоров’я тепер, які зовнішні ознаки терпінь, чи він притомний, говорить, пізнає людей, чи починає володіти руками? (Коцюб., III, 1956, 306).
4. Який перебуває за межами чогось, оточує кого-, що-небудь; навколишній. В юнакову свідомість вривався зовнішній світ з його запахами, барвами, звуками, неповторністю (Дмит., Наречена, 1959, 190); — Змініть зовнішні умови, і через тисячі років ця яблуня перетвориться в щось інше (Довж., І, 1958, 480); Велику загрозу становить зараження зовнішнього середовища внаслідок випробування атомної зброї (Наука.., 5, 1959, 57); // у знач. ім. зо́внішнє, нього, с. Те, що оточує кого-, що-небудь. Коли моя білява донька виросте, я буду надто старий, мої очі вже не зможуть сприймати зовнішнє в його барвистих фарбах (Досв., Вибр., 1959, 14).
5. Який діє зовні (у 3 знач.).
Зо́внішні си́ли, фіз. — сили, що діють на тіло зовні, з-за меж чого-небудь. Сили, які виникли під дією сонця і змінюють поверхню суші, називають зовнішніми силами (Фіз. геогр., 5, 1956, 107).
6. перен. Який не відбиває суті чого-небудь; несуттєвий, формальний. Треба сказати, що й Шевченка — часом при зовнішньому пієтеті, а часом і не маскуючись — не дуже-то полюбляли жовто-блакитні запроданці (Рильський, III, 1956, 180); // Показний, мнимий. Антонович суворо засуджував тих офіцерів, які іноді, заради зовнішнього успіху, легковажили собою або підлеглими (Гончар, III, 1959, 282).
7. Який стосується відносин з іноземними державами. З’їзд.. визначає лінію партії в питаннях внутрішньої і зовнішньої політики (Статут КПРС, 1961, 16); Ще в перші роки Радянської влади великий Ленін визначив генеральну лінію нашої зовнішньої політики як курс на мирне співіснування держав з різними соціальними системами (Рад. Укр., 1.Х 1959, 2); // Який живе, існує за межами даної держави. Князь та його дружинники були потрібні Новгородові як військова сила в боротьбі з зовнішніми ворогами (Іст. СРСР, І, 1956, 66).
8. Який застосовується для лікування поверхні тіла, шкіри. Крім зовнішнього користування очанкою, її одночасно приймають і всередину, випиваючи за день по З чарки молока кожен раз з 2,0 г порошку з трави очанки (Лікар. рослини.., 1958, 48); // у знач. ім. зо́внішнє, нього, с. Ліки, що застосовуються для лікування поверхні тіла, шкіри.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 676.