ЗОЗУЛЯ́СТЕНЬКИЙ, а, е. Пестл. до зозуля́стий. Весну шануй, Не спи, воркуй, Наш голуб зозулястенький! (Гл., Вибр., 1951, 235); // у знач. ім. зозуля́стенька, кої, ж. Про курку з пір’ям такого забарвлення, як у зозулі. Лиш баба простягне суху долоню з сухими кришками хліба, зозулястенька цокає дзьобом в долоню і пощипує бабу (Коцюб., II, 1955, 273);— Що ж ти ще й відкараскуєшся, що ти моєї курки не припинала, як моя зозулястенька приволокла на лапці шманделок [клапоть] твоєї спідничаної пілки? (Тют., Вир, 1964, 6).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 678.