ЗОЛОТОШУКА́Ч, а́, ч., гірн. Людина, яка займається пошуками та добуванням золота (у 1 знач.); старатель. Перед нами відірване від світу старовірське село Улунча. На паперті вбогої церковки кілька десятків мисливців, звіроводів і тайгових золотошукачів слухають проповідь старця (Довж., І, 1958, 106).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 683.