ЗОНТ, а, ч.
1. рідко. Те саме, що парасо́ль. Над шахом несли багатий зонт з пришпиленими до нього китицями, торочками (Моє життя в мист., 1955, 32); * У порівн. Немов зонти на довгих ніжках, вони [гриби] тепер стоять усі (Забіла, У.. світ, 1960, 52).
2. Спеціальний пристрій або навіс над чим-небудь. У колгоспних кузнях димові гази можна відводити через зонт (Довідник сіль. будівельника, 1956, 482); Протягом першого тижня курчат вирощують під зонтом при температурі до 35 градусів (Колг. Укр., 9, 1959, 26).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 685.