ЗО́НТИК, а, ч.
1. рідко. Те саме, що парасо́лька. Зараз такий йде дощ, як з відра. Гримить. Невже пропало гуляння? Ні, надіну плащ — візьму зонтик — і в поле (Коцюб., III, 1956, 310); — А політехнік? Щось він надто часто приносить твоєму дідові різні речі, які той забуває на лекціях в інституті, зонтики, калоші (Ю. Янов., II, 1954, 89).
2. рідко. Козирок для захисту очей від яскравого сонця. На той гук та на крик.. вибіг Яшка, а за ним і сам суддя у довгій кожушанці, з зеленим зонтиком над очима (Мирний, І, 1954, 161).
3. бот. Суцвіття зонтикоподібної форми. При проведенні збирання насіння моркви уражені повитицею достиглі зонтики цієї рослини потрібно збирати окремо від неуражених і знищувати (Бур’яни.., 1957, 115).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 685.