ЗО́РЕНЬКА, и, ж. Пестл. до зоря́ 1, 2. Іду було стежкою — уморюсь, Чи котиться сонечко — подивлюсь; Бо все тільки з зореньки я й ждала, Щоб темная ніченька настала (Щог., Поезії, 1958, 122); Впадаю коло любки: «Та не бійся! Та не журися! Та ти ж моє серденько! Та ти рибонько… зоренько ясна!» (Вовчок, VI, 1956, 276).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 687.