ЗОРІЄНТУВА́ТИСЯ, у́юся, у́єшся. Док. до орієнтува́тися. — Неподалік проходило шосе, я зорієнтувався за компасом і рушив туди, голосно відновлюючи в пам’яті завчені явки й паролі… (Ю. Янов., І, 1954, 150); — Я ще не встиг зорієнтуватися тут, у Славгороді (Головко, II, 1957, 625).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 688.