ЗОЇ́ЛЬСЬКИЙ, а, е, книжн. Власт. зоїлові. Погано, коли й свої лають, але ж таки не всі лають, може, хто-небудь зостався ще не з такими зоїльськими замірами (Л. Укр., V, 1956, 59).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 679.