ЗРЕШЕ́ЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до зрешети́ти. Степан Васильович в ковальському фартусі, зрешеченому іскрами, підійшов до їздових (Земляк, Гнівний Стратіон, 1960,127).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 701.