ЗРОЗУМІ́ННЯ, я, с. Дія або її результат за знач. зрозумі́ти. Але от я не згідна з тим, щоб для зрозуміння чиїх-небудь віршів треба знати життєпис автора (Л. Укр., V, 1956, 92); О, хто збагне і прочита Цілунку першого сп’яніння? А зрештою, це річ проста І не тяжка до зрозуміння (Рильський, Поеми, 1957, 38); В результаті зрозуміння тих чи інших об’єктів у нас складаються певні поняття про них (Рад. психол. наука.., 1958, 150); Отож з новим роком побажаю я нам долі тихої, погожої та роботящої, обопільного зрозуміння, поважання, пошановання, єдиної стежки й мети (Коцюб., III, 1956, 128); — Нема у мене матері, ні повірниці-опікунки, а у братів моїх нема зрозуміння для мого серця Оп., Іду.., 1958, 261).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 712.