ЗСУТЕНІ́ТИ, і́є, безос. Док. до сутені́ти; посутеніти. Як зсутеніло, що ткати не видно вже, Давид виліз із-за верстата (Головко, II, 1957, 86).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 724.