ЗУСТРІВА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., діал. Зустрічатися. Страшно було глянути в ті очі.. Недарма всі боялися зустріватися з ним [паном] і врозтіч тікали, як забачать було хоч здалеку (Мирний, IV, 1955, 221); Тепер учитель і Женя не знали з несподіванки, як їм зустріватися — чи ворогами, чи, як було перше, добрими приятелями (Вас., І, 1959, 192).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 733.