ЗШУКА́ТИСЯ, а́ється, док., розм.
1. Знайти один одного. Казав [Василь]: «Потопимо білих у Чорному морі — вернуся. Зшукаємось і жити хіба ж так будемо!..» (Головко, І, 1957, 245).
2. чого. Почати, кинутися шукати. Зшукалася сьогодні заполочі — нема, а знаю добре, що була (Сл. Гр.).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 741.