ЗІП’ЯСТИ́ і ЗІПНУ́ТИ і ЗІП’Я́ТИ, зіпну́, зіпне́ш, док., перех., розм. Збудувати, поставити, спорудити що-небудь самому, своїми силами.— Ще дід колись хатку був зіп’яв (Мик., І, 1957, 84); Під кам’яною стіною тунелю викопали окопчик повного профілю, зіп’яли очеретяне накриття (Кучер, Чорноморці, 1956, 425); Зіпнути крокви.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 575.