ЗІПО́НУ́ТИ, о́ну́, о́не́ш, док., розм. Підсил. до зіпну́ти1. — Хто там кричить? давай сюди! — зіпонув Кривинський (Мирний, II, 1954, 198).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 575.