ЙО́ЙКНУТИ, ну, неш, док. Однокр. до йо́йкати. З болю мимовільно йойкнув [Демко] (Фр., V, 1951, 46); Цілих три дні лежав [Антін], зціпивши зуби, навіть не йойкнув (Чорн., Визвол. земля, 1959, 103); * Образно. Від того рику затремтіла земля, забряжчали шибки і йойкнуло серце (Коцюб., І, 1955, 315).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 62.