Що oзначає слово - "кабала"



Тлумачний он-лайн словник української мови «UA-BOOKS.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.


КАБАЛА́, и́, ж.

1. У Київській Русі та Московській державі XIV-XVIII ст.— боргове зобов’язання (з XVI ст. у письмовій формі), що призводило до особистої залежності боржника від позикодавця.

2. Особливий вид рабства на Русі в XIV-XVI ст.— довічна залежність, що поставала внаслідок боргового зобов’язання. Прагнення придбати знаряддя виробництва, яких бракувало, або худобу примушувало смерда йти в кабалу до феодала (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 448).

3. Повна залежність; гніт, поневолення. Без союзу з міськими робітниками ніколи не визволиться сільська біднота від усякої кабали.. (Ленін, 6, 1949, 360); Він був ковалевим челядником і власної хати не мав, а жив у кабалі (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 516).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 63.