КАБА́НЧИК, а, ч. Зменш. до каба́н. З хлівця прожогом вискочила невеличка свиня й кабанчик (Мирний, І, 1949, 129); — Ви, Тетяно, наших шкварок спробуйте, кабанчика ж недавно закололи… (Гуц., Скупана.., 1965, 134).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 63.