КАБАРДИ́НКА1 див. кабарди́нці.
КАБАРДИ́НКА2, и, ж.
1. Народний чоловічий танець, поширений на Кавказі. В’язні розступилися, утворилось посеред камери коло, і пішов по ньому вибивати кабардинку наш Сашко Коваль (Збан., Єдина, 1959, 158).
2. заст. У кавказців — смушева шапка з шестикутним верхом, оздоблена різними прикрасами. Аж ось у траві неначе іскра блиснула, і виявивсь, як із землі виріс, на вороному коні січовик, у червоному жупані, в кабардинці набакир (Стор., І, 1957, 334).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 63.