КАВАЛЕРГА́РД а, ч. У царській армії — солдат або офіцер спеціального полку гвардійської важкої кавалерії. Пролетіли ескадрони кінної гвардії в залізних кірасах, за ними — кавалергарди в білих колетах (Кочура, Зол. грамота, 1960, 211); В царському палаці метушня, гомін, кавалергарди ботфортами гупають (Полт., Дит. Гоголя, 1954, 18).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 65.