КАГА́Н, а, ч. У стародавніх тюрків — найвищий титул ватажка племені; із середини VI ст.— титул голови держави в тюркських народів, а також особа, що мала цей титул. Темний і загрозливий схід, страшні простори за Ітиль-рікою. Що ж, зараз вона [княгиня Ольга] пошле послів своїх до хозарського кагана, а там підростуть сини, нехай вони поквитаються з каганами (Скл., Святослав, 1959, 51).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 67.