КАЗА́ЛЬНИЦЯ, і, ж., зах. Амвон. — Про неї [матір] говорять, що вона повинна замість мого батька ставати на казальницю і проповідувати (Коб., III, 1956, 50); Зі своїх казальниць загрожували [католицькі попи] йому [селянству Галичини] всіма карами небесними за найменші прояви протесту проти гнобителів (Гжицький, Вел. надії, 1963, 50).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 69.